Летопись моего стихосложения.
Тихий омут. Там где черти.
Я в него нырну сейчас.
Попаду в объятья смерти,
Я был рядом много раз.
Но всегда меня спасали,
То родные, то друзья.
Жаль, они не понимали,
Что лишь мучили меня.
Впрочем, что винить напрасно,
Все хотели мне помочь.
Умереть совсем не страшно,
Страшно этого не смочь.
Тихий омут примет мягко
То, что называлось мной.
Может напоследок сказку
Мне расскажет водяной…
08.11.2001
Здесь вы можете прочитать мои стихи, увидеть как они менялись в течении времени.
Один комментарий к Тихий омут
VERA_NLS
16th Август 2010 в 21:30
Тихий вир. Гайда до бісів
В нього я піру якраз.
У важкі обійми смерті
Я у них бував не раз.
Але завжди рятували
Мене друзі та батьки
Лиш добра мені бажали
Та траплялось – навпаки.
Та навіщо вас винити
Ви хотіли помогти.
Не боюсь я помирати
Страшно цьго не змогти.
Тихий вир мякенько прийме
Те, що колись звалось «Я»
Може казочку розкаже
Водяний. Не знаю я